Каннабис конопля
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...
Еее, братиш, смотри что я тебе рассказываю! Я, такой наркоман-рэпер, сделал очень шикарную "закладку" - купил шишки марихуаны и, конечно же, не отказал себе в удовольствии поиграть в видеоигры. Подкумаривает немного, да какая разница, ведь все равно будем в игрушку загонять! Итак, начнем!
Вчера, сидел я на кухне, когда мой друг Витя принес мне эту "закладку". Он тоже любитель таких развлечений и знает, что я не могу устоять перед шишками. Я был в несказанном предвкушении - хотелось уже прямо сейчас покурить и полететь в мир ьиря! Ну вот, сразу достал свой шприц, чтобы все приготовить к великому погружению в пруху.
Пока я загонял свою "закладку" в бонг, мне в голову пришла гениальная идея - поиграть в свою любимую игру!Мне очень нравятся разные игры, особенно те, где можно устроить настоящую бойню или побыть настоящим скоростником. Вот такой я, наркоман-рэпер со своими странными пристрастиями. Но скорость и марихуана - настоящая бомба для развлечения! Я запустил игру и почувствовал, как мой мозг и тело начали сливаться в одно целое. Кайф, братиш!
| Игра называлась "Беспредел в Лос-Сантосе". В ней я мог делать все, что захочу - угонять машины, стрелять из пушек, убивать всех на своем пути! Короче, полное безумие, но в нашей реальности, так как я был высок вдоль и поперек. | Улицы Лос-Сантоса ожили передо мной, я стал настоящим гангстером, который гоняет на форсаже по городу. Моя "закладка" уже подействовала, и я был полон энергии и силы. С каждым новым уровнем я становился все лучшим в игре, и это придавало мне огромную уверенность в себе. |
Но, братиш, как и всякая хорошая вещь, эта пруха не длилась вечно. Постепенно "закладка" начала спадать, и я почувствовал, что нахожусь на грани подкумаривания. Но я не хотел останавливаться - игра была слишком увлекательной!
В этот момент я понял, что я - настоящий "геймер наркоман", который готов на все, чтобы поймать новый чарующий пруху мир!
Спустя несколько часов, когда я осознал, что все уже закончилось, я почувствовал сильное разочарование. Марихуана кончилась, да и игра закончилась. Я оказался снова в своей реальности, без прухи и без возможности погрузиться в мир невероятных эмоций.
Но, знаешь, братиш, эти несколько часов были настолько топовыми, что стоило каждого момента! Ведь "закладка" дала мне возможность погрузиться в настоящую адреналиновую игру и почувствовать себя настоящим боссом. Даже несмотря на подкумаривание, я был способен покорить все уровни и стать самым сасным игроком в этой игре!
